Спецпроєкт Marie Claire x Райффайзен Банк до Дня Незалежності

Катерина
ФРОЛОВА
ПРО ЖИТТЯ ЗА КОРДОНОМ
Ви певний час будували життя за кордоном. Розкажіть, з чого почалася ваша еміграція і яким особисто для вас був цей період життя в іншій країні?
"
Моя еміграція почалася у 2016 році, коли мені був 21 рік. Я отримала стипендію на навчання в магістратурі бізнес-школи у Франції й тоді вже мала чітке бажання будувати свою кар’єру та життя за кордоном.
Пізніше я жила в Ірландії, де працювала у великій технологічній компанії Twitter, а згодом переїхала до Лондона, де працювала в Snapchat. Загалом мій досвід еміграції тривав близько восьми років — за цей час мені вдалося побудувати повноцінне життя за межами України.
Для мене цей період був дуже формуючим і водночас надихаючим. Я отримала багато професійних можливостей, побачила світ, познайомилася з різними культурами й навчилася бути відкритою до нового.

ПРО РІШЕННЯ ПОВЕРНУТИСЯ
Маючи можливість жити й розвиватися за кордоном, ви все ж свідомо обрали повернутися. Що стало вирішальним у цьому рішенні? Коли ви зрозуміли, що ваше місце — саме в Україні?
"
Каталізатором мого рішення повернутися додому стало повномасштабне вторгнення. У 2022 році я жила в Лондоні й була задоволена своїм життям. Але коли почалася велика війна, я зрозуміла, що маю бути в Україні. Мене дуже тягнуло додому, і я усвідомила: з точки зору моїх цінностей, немає нічого важливішого за підтримку України. Я хотіла бути корисною більше, безпосередніше впливати на те, що відбувається, і підтримувати Батьківщину не лише з-за кордону. Тоді й прийняла рішення повернутися.
ПРО НОВИЙ ЕТАП НА БАТЬКІВЩИНІ
Якими були ваші перші кроки після повернення і над чим ви працюєте сьогодні?
"
Ще до повернення в Україну я знайшла роботу, яка, на мою думку, відповідала моєму бажанню бути корисною країні. Я стала Challenger Transformation Officer в Офісі реформ системи догляду за дітьми — консультативно-дорадчому органі при Кабінеті Міністрів України. Сьогодні вже понад півтора року я очолюю Global Government Technology Centre in Kyiv — центр у глобальній мережі Всесвітнього економічного форуму, створений за ініціативи Міністерства цифрової трансформації України та Фонду Східної Європи.

Мета центру — промотувати Україну як інноваційну державу, яка за останні роки здійснила масштабну цифрову трансформацію, і розповідати про цей досвід світові. Ми створюємо міст між Україною та іншими урядами, обмінюємося знаннями й досвідом у сфері цифрової трансформації, цифровізації та GovTech.
А моя особиста місія в цій роботі — допомогти викорінити комплекс меншовартості, який, на жаль, досі відчувають багато українців. Адже ми насправді дуже фахові, сильні й конкурентоспроможні. Ми вже маємо досвід, яким можемо ділитися зі світом, а не лише вчитися в інших.
»
ПРО СИЛИ ТА МОТИВАЦІЮ
Жити й працювати в Україні — це щоденний іспит на витривалість. Що наразі дає вам наснагу рухатися вперед, реалізовувати задумане й бачити власне майбутнє тут?
"
Скажу чесно, період адаптації після повернення був для мене непростим. Але найбільше мене підтримує розуміння власної місії. Я просто не можу скласти руки, повернутися назад чи нічого не робити. Тому, навіть коли буває складно — а зараз складно всім українцям, — я продовжую рухатися вперед.
А ще мене неймовірно надихають люди, з якими я щодня працюю, дружу, перетинаюся в житті. Це надзвичайно сильні, талановиті й небайдужі українці. Мабуть, саме ця енергія людей і дає мені найбільше сил залишатися тут, працювати й бачити своє майбутнє в Україні.
«
МИ НАСПРАВДІ ДУЖЕ ФАХОВІ, СИЛЬНІ Й КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІ. МИ ВЖЕ МАЄМО ДОСВІД, ЯКИМ МОЖЕМО ДІЛИТИСЯ ЗІ СВІТОМ, А НЕ ЛИШЕ ВЧИТИСЯ В ІНШИХ


ПРО НЕЗАЛЕЖНІСТЬ
Цьогоріч Україна святкує 35-ту річницю Незалежності. Що сьогодні означає для вас це слово — незалежність?
"
Для мене незалежність — це передусім свобода обирати, ким ти хочеш бути і яким хочеш бачити своє життя. Адже у ньому є мільйони можливих шляхів, і незалежність — це можливість обрати той, який справді близький твоєму серцю. Для мене це також про свободу не приміряти на себе чужі стигми, очікування чи уявлення про те, яким «має» бути твоє життя. А натомість — слухати себе, мати власні орієнтири й будувати своє майбутнє у вільній країні.
