Спецпроєкт Marie Claire x Райффайзен Банк до Дня Незалежності
Марічка ПІСТРЮГА
ПРО ЖИТТЯ ЗА КОРДОНОМ
Ви певний час будували життя за кордоном. Розкажіть, з чого почалася ваша еміграція і яким особисто для вас був цей період життя в іншій країні?
"
Моя еміграція почалася задовго до першого перельоту — із серіалу «Беверлі-Гіллз, 90210» і дитячої мрії про Америку. Мені хотілося хоча б раз у житті опинитися там, побачити все на власні очі й зрозуміти, чи справді життя може бути таким, як на екрані.
Згодом ця мрія здійснилася. Я переїхала до США й прожила там майже 10 років. Я працювала, будувала кар’єру, навчилася покладатися лише на себе, адаптувалася до нової культури й побачила країну без туристичних ілюзій.
Цей період дуже мене сформував. Він навчив самостійності, відкритості до нового, повазі до людської гідності та особистих кордонів. Але водночас я все чіткіше розуміла, що відчуття дому не вимірюється рівнем комфорту чи можливостями. Попри роки за океаном, я ніколи не переставала відчувати себе українкою. Я завжди з гордістю розповідала про своє коріння та традиції.
ПРО РІШЕННЯ ПОВЕРНУТИСЯ
Маючи можливість жити й розвиватися за кордоном, ви все ж свідомо обрали повернутися. Що стало вирішальним у цьому рішенні? Коли ви зрозуміли, що ваше місце — саме в Україні?
"
Повернення додому було свідомим рішенням. Так, я могла залишитися за кордоном і будувати там цілком комфортне життя. Але поступово зрозуміла, що найбільше задоволення мені приносить робота, яка має сенс і впливає на життя інших людей. Остаточно зрозуміла, що моє місце тут, коли перестала ставити собі запитання: «Де жити комфортніше?» і почала ставити інше: «Де я можу бути найбільш корисною?» Після початку повномасштабної війни це відчуття посилилося.
ПРО НОВИЙ ЕТАП НА БАТЬКІВЩИНІ
Якими були ваші перші кроки після повернення і над чим ви працюєте сьогодні?
"
Після повернення в Україну я приєдналася до гуманітарного сектору й до декретної відпустки працювала в ADRA Ukraine у напрямі розвитку партнерств і залучення міжнародного фінансування. Я займалася підготовкою грантових заявок, співпрацею з міжнародними донорами та розвитком проєктів, спрямованих на підтримку українців, які постраждали від війни.
Для мене ця робота завжди була про людей, адже за кожним успішно залученим грантом стоять конкретні історії, можливість отримати психологічну допомогу, доступ до базових послуг чи шанс почати відновлювати життя. Сьогодні я поступово повертаюся до професійної діяльності.
Долучаюся до сфери гуманітарного розмінування в напрямі проєктного менеджменту, а також продовжую працювати у сфері бізнес-девелопменту та грантового менеджменту, допомагаючи соціальним проєктам знаходити міжнародну підтримку.
Паралельно я продовжую писати. Зараз працюю над своєю другою книжкою, присвяченою материнству та внутрішній трансформації жінки після народження дитини. Я вірю, що література здатна допомагати людям не менше, ніж гуманітарні проєкти.
»
ПРО СИЛИ ТА МОТИВАЦІЮ
Жити й працювати в Україні — це щоденний іспит на витривалість. Що наразі дає вам наснагу рухатися вперед, реалізовувати задумане й бачити власне майбутнє тут?
"
Зараз мене найбільше мотивують люди. Я щодня бачу українців, які попри втому, втрати й невизначеність продовжують працювати, допомагати іншим, відкривати бізнеси, народжувати дітей, писати, навчати, лікувати, будувати. Це дуже надихає.
Останній рік став для мене особливо трансформаційним. Я стала мамою, і це змінило моє ставлення до майбутнього. Тепер кожне професійне рішення я оцінюю ще й через призму того, яку країну ми залишимо нашим дітям. Саме тому мені хочеться вкладати свої знання, досвід і час у розвиток України.
«
Я НЕ ІДЕАЛІЗУЮ РЕАЛЬНІСТЬ, ВОНА СКЛАДНА. АЛЕ Я ВІРЮ, ЩО КРАЇНУ ЗМІНЮЮТЬ ТИСЯЧІ ЛЮДЕЙ, ЯКІ ЩОДНЯ ЧЕСНО РОБЛЯТЬ СВОЮ РОБОТУ
ПРО НЕЗАЛЕЖНІСТЬ
Цьогоріч Україна святкує 35-ту річницю Незалежності. Що сьогодні означає для вас це слово — незалежність?
"
Після всього, що пережила Україна за останні роки, я особливо гостро відчула ціну цього слова. Незалежність — це можливість говорити своєю мовою, зберігати власну культуру, виховувати дітей у своїй країні та самим вирішувати, яким буде наше майбутнє.
Мені здається символічним, що зараз я дивлюся на це ще й очима матері. Я хочу, щоб моя донька зростала в незалежній, сильній державі, де свобода є цінністю, яку суспільство готове захищати й розвивати. Для мене незалежність — це також відповідальність за свої рішення, країну і за той внесок, який кожен із нас робить у її розвиток.
